На пасіці у Миколи та Марії Боднарів: коли захворієш любов’ю до бджіл, то вилікуватися від неї уже неможливо

Україна — медова країна. Це з малечку знає кожен, бо хто не споглядав за роботою маленької бджоли: як вона цілісінький день літає з квітки на квітку і збирає цілющий нектар. Людям, для яких бджоли стали — для когось хобі, захопленням, а для когось справою життя, — теж доводиться працювати, як тим комашкам-трудівницям. Адже пасіка потребує уваги від світанку до вечора, з весни до осені. Та українців труднощі не лякають. Напевне, саме тому Україна входить в десятку найбільших світових експортерів меду (згідно з маркетинговим дослідженням “Ринок меду в Україні”, проведеним компанією Alliance Capital Management у 2016 році) та є лідером в Європі з виробництва меду. Але щоб меду на пасіці було вдосталь, бджолосім’ї повинні бути міцними та здоровими, пристосованими до наших погодних умов та, бажано, породистими. Саме на вирощуванні бджіл та племінних бджоломаток карпатської породи, крім збору меду, і спеціалізується племінний бджолорозплідник “Карпатська бджола”. Із господарями цієї пасіки Марією та Миколою Боднарями спілкувалися “Вісті Калущини” напередодні професійного свята пасічників, яке в Україні відзначається 19 серпня.


— Маріє Василівно, пригадайте, як у Вашому житті з’явилися бджоли?
— Цього року минуло 30 років, як мій чоловік Микола придбав першу бджолосім’ю у місцевого пасічника. За літо вона принесла нам аж три літри меду. Медогонки у нас своєї не було, тож довелося зичити, і чоловік віз її на велосипеді через усе село. Знаєте, це був найкращий і найсолодший мед за всі роки пасічникування — бо ж перший! На жаль, восени ця бджолосім’я загинула. Вже тепер розуміємо, що вона постраждала від кліща вароа, проте тоді ми ще багато чого не знали.
Цей прикрий початок не злякав мого чоловіка, бо наступного року він придбав уже три бджолосім’ї у пасічника з села Кропивник. З них зробив ще три відводки, і всі перезимували. З цього любительського захоплення і почалася, як показав розвиток подій, улюблена справа всього наступного нашого життя. Коли захворієш любов’ю до бджіл, то вилікуватися від неї уже неможливо. У 1991 році незалежність України ми зустріли пасікою в кількості п’ятдесят бджолородин.
Погодні умови в передгір’ї Карпат не завжди сприятливі для медозбору. Посівів медоносних культур в умовах стаціонару теж не було (це вже тепер фермери, сільськогосподарські підприємства на орендованій землі вирощують ріпак, гречку, соняшник, які є медоносами), тож для виживання справи почали формувати і реалізовувати відводки бджіл (бджолопакети).

— Щоб професійно займатися чистопородним розведенням бджіл, потрібно мати відповідні знання.
— Звісно. Тому у 1999 році, після теоретичного навчання на курсах в Інституті бджільництва та практичного досвіду на пасіці кандидата сільськогосподарських наук Василя Гайдара, ми почали працювати у напрямку чистопородного розведення бджіл карпатської породи вучківського типу. З того часу Василь Антонович став наставником і найкращим порадником в усіх питаннях, які виникають у роботі з бджолами. А їх, повірте, чимало: часто відбувається різка зміна клімату, виникають нові, раніше невідомі хвороби.
За два роки пройшла повна заміна місцевих бджіл на чистопородні карпатські бджоли вучківського типу. Племінний матеріал оновлюємо щороку: купуємо до 50 вучківських бджоломаток в селі Вучкове Міжгірського району Закарпатської області. У 2001 році пасіка отримала статус племінної, в 2003 році — створено приватне підприємство “Карпатська бджола” з підтвердженням статусу племінного. А вже в 2009 році “Карпатська бджола” отримала статус племінного бджолорозплідника.

Бджолина наука
— Розкажіть детальніше, як на пасіці подружжя Боднарів виводять бджолиних маток.
— У спеціально виготовлені воскові мисочки переносимо з материнських сімей личинки віком до однієї доби від найкращих вучківських маток. Розміщуємо їх у сім’ї-виховательки, які і вигодовують личинок. Така методика описана Фрідріхом Рутнером. Зазвичай у травні зайняті 20-25 сімей-виховательок, впродовж сезону — 10-15.
На 11 день зрілі маточники переносимо в нуклеуси — це невеликі вулики для вирощування плідних бджоломаток. Нуклеуси є різні — від одно- до десятимісних. На нашій пасіці використовуються три типи — 3, 4 та 8-ми місні. Кожен із них має як свої переваги, так і недоліки. Тримісні вигідні тим, що при заселенні використовується найменша кількість бджіл. Зате при холодних веснах, особливо у нашому прикарпатському кліматі, заселяти їх навіть у другій половині травня небезпечно. Восьмимісні в цьому випадку мають перевагу — вони краще забезпечують себе теплом. Проте кожний з них потребує по 140 г живих бджіл, яких навесні не вистачає. Тож віддаємо перевагу чотиримісним нуклеусам, тим більше, що вихід плідних маток у відсотковому відношенні з чотиримісних більший, ніж із восьмимісних. Вулики використовуємо тільки лежаки.
Покращити продуктивність пасіки можна, придбавши як плідні, так і неплідні племінні бджолині матки із невеликою “свитою”. Для цього використовуються спеціальні пересилочно-підсадні клітки. Вони забезпечують бджолам комфортне перебування під час пересилки поштою, мають достатньо спеціального корму, що називається канді, а також доступ свіжого повітря. Українська пошта доставляє їх у найвіддаленіші села за дві з половиною-три доби.

— На пасіці працюєте самі, чи наймаєте працівників?
— З бджолами ми працюємо сім’єю. Виведення бджоломаток — дуже копітка і відповідальна справа. Ми несемо особисту відповідальність за кожну бджолину сім’ю і матку. Особливу увагу приділяємо санітарно-гігієнічним умовам утримання бджіл, профілактиці та лікуванню від кліща вароа, адже він провокує інші захворювання. В умовах небагатої природної кормової бази важливо не допустити голодування бджіл, особливо бджоломаток на всіх етапах їх виведення.

— Кому і куди продаєте бджіл? — цікавлюся. — І як узагалі їх транспортувати?
— Транспортувати бджолині сім’ї у бджолопакетах можна, до прикладу, вантажівкою. Бджолопакет — це чотирирамковий відводок, поміщений у спеціальний ящик, що містить не менше двох-трьох рамок закритого бджолиного розплоду, 2-3 кг корму та 1,2-1,5 кг робочих бджіл. Обов’язково тут має бути повноцінна плідна матка. Бджолопакети потрібні не тільки новачкам, але й досвідченим господарям для розширення своєї пасіки. Раніше наші бджоли активно реалізовувалися за кордон, тепер тільки в межах України. Кілька років тому у нас велику кількість бджолопакетів придбав для своєї особистої пасіки екс-президент Віктор Ющенко.

— До речі, а чому Ви зосередили увагу на розведенні бджоли саме карпатської породи?
— Тому що вона — найбільш пристосована до наших умов.
— Ще б пак, — долучається до розмови Мирослав Степанович Кусень, пасічник із Войнилова, який завітав до п. Марії у справах — купити бджоломатку. — Перші чотири бджолосім’ї я придбав у 2002 році. Зараз на моїй пасіці — уже 51 бджолосім’я. Ті перші бджоли були італійської породи. Як виявилось, “італійки”, не надто пристосовані до довгих зим та затяжних весен. Зокрема, за зиму споживають багато корму, часто хворіють, навесні погано нарощують силу. Влітку рої часто тікають. А от “карпатка” — і морозостійка, і меду набагато більше збирає, і досить спокійна. Тож тепер я щороку купую на племінній пасіці по декілька бджоломаток карпатських бджіл — щоб повністю змінити породу на своїй пасіці. Для цього також потрібно знищувати всіх італійських трутнів, залишати тільки карпатських, а це не завжди вдається. Проте іншої породи, крім карпатської, я не хочу. До всього, — додає, — “карпатки” — ще й вельми плодоносні. Цього року навесні я продав 46 бджолопакетів.

Зі США — на екскурсію до Угринова
— Знаю, що Вашу пасіку не одноразово відвідували іноземні делегації? — звертаюся до Марії Василівни.
— У 2013 році на пасіці “Карпатської бджоли” побувала делегація з Апімондії-2013. Апімондія — це Міжнародна федерація бджільницьких асоціацій, штаб-квартира якої в Римі. Ця всесвітня організація об’єднує вчених, підприємців та громадських діячів, котрі зайняті в галузі бджільництва. Раз у два роки відбувається конгрес Апімондії, на який з’їжджаються бджолярі з різних куточків світу. Участь в одному із конгресів, що відбувався у Франції, брав участь і мій чоловік. У 2013 році конгрес проводився в Україні. В рамках роботи Апімондії-2013 на нашу пасіку завітали делегати із країн Євросоюзу, Канади та США. Вони цікавилися саме розведенням бджолиних маток.
Загалом Сполучені Штати вельми цікавляться українською технологією розведення бджіл. Минулого тижня “Карпатську бджолу” знову відвідувала делегація з цієї країни: разом із головою громадської організації “Братство бджолярів України” Тетяною Васильківською прибув представник посольства США в Україні. Його цікавило, в яких умовах ми розводимо бджіл, як їх утримуємо, чим годуємо тощо. Тож до колекції подяк додалася і подяка від посольства США.

У 2016 році з нагоди проведення науково-практичної конференції “Карпатські бджоли в Євразійському просторі” було презентовано навчально-публіцистичне видання — фотоальбом, який в ілюстрованій формі знайомить з першоджерелами походження карпатських бджіл та з людьми, завдяки яким феномен карпатської бджоли став відомим. Серед знаних пасічників України — і подружжя Миколи та Марії Боднарів. Адже їхня пасіка єдина в Івано-Франківській області має статус племінного бджолорозплідника, який дійсно постійно і творчо працює в напрямку збереження і примноження слави карпатської бджоли.

— За 30 років роботи різноманітних нагород назбиралося чимало. Чи можете відзначити окремі з них.
— Приємними були пам’ятні медалі Міжнародних конгресів “Апімондія” та “Апіславія”; медаль за популяризацію та розвиток карпатської бджоли, на якій зображено основоположника вивчення і масової репродукції карпатської бджоли професора Аветисяна Г. А; грамоти із міжнародних агропромислових виставок; подяки від іноземних делегацій.
Раз у два роки у Косові до Дня міста проводять фестиваль меду і бджіл “Гуцульська бджоляндія”, в якому “Карпатська бджола” традиційно бере участь. Там ми познайомилися із членами громадської організації “Карпатська еко пасіка”. Це — молоді люди, які прагнуть займатися племінною роботою, працюють над покращенням якості бджіл. І вони попросили нас допомагати їм. Тож проводимо семінари, практичні навчання, надсилаємо на “Карпатську еко пасіку” плідних і неплідних маток. Цьогоріч Косівська влада оцінила наш вклад у допомогу пасічникам, нагородивши “Карпатську бджолу” дипломом.

— Нещодавно в Івано-Франківську відбувся Міжна­родний фестиваль меду. ­Чи брали Ви в ньому участь?
— Так. Організатори запросили нас виступити на конференції з темою “Шляхи покращення якості бджіл карпатської породи”. Це дуже широка тема, і вкласти її у рамки півгодинного виступу було неможливо. Ми змогли звернути увагу пасічників на важливі проблеми галузі тільки поверхнево. Загалом на конференції розглядалося багато різноманітних тем. Вважаю, що надалі такі конференції слід проводити з вужчою тематикою, щоб можна глибоко висвітлити теми профілактичного лікування, дотримання санітарно-гігієнчних вимог та виживання бджіл в умовах різкої зміни клімату в сторону потепління.
— Дякую за розмову. Успіхів Вам у Вашій нелегкій справі!

На пасіці у Миколи та Марії Боднарів “Вісті Калущини” познайомилися з їхніми колегами — людьми, які не уявляють свого життя без бджіл

Інженер-механік і бджоли
Дмитро Лошак — викладач Калуського хіміко-технологічного технікуму, інженер-механік-дослідник, який більше 30 років свого життя присвятив бджолам.
— Виводимо маточок під одним брендом — “Карпатська бджола”, — коментує Марія Боднар. — Дмитро Володимирович — добрий матковод, разом співпрацюємо десь років 15-16.

На апітерапію — до Старого Угринова
Анастасія Перегіняк із Старого Угринова не просто тримає пасіку, вона займається лікуванням хвороб із застосуванням живих бджіл і продуктів бджільництва.
— Мене завжди приваблювала медицина, напевне, тому і зайнялася лікуванням бджолиною продукцією, — розповідає Анастасія Федорівна. — У нас на пасіці є спеціальні будиночки — біомодулі, в яких люди мають змогу оздоровитися. З минулого року почав діяти інгаляторій — для допомоги людям з проблемами дихальної системи. Хворі дихають безпосередньо цілющим повітрям із вуликів. Якщо в когось є проблеми з опорно-руховою системою, проводиться оздоровлення сеансами апітоксинотерапії — лікування бджолиною отрутою.
— Чому завітали на пасіку “Карпатська бджола”? — цікавлюся. 
— Я беру у Марії Василівни маточок. Адже наші пасіки — за бджолиними мірками — майже по-сусідськи. Отож, мушу підтримувати чистий генетичний фонд.

Святкування 50-річчя вивчення карпатських бджіл в м.Мукачево

В рамках святкування 50-річчя вивчення карпатських бджіл, що відбулося у вересні 2016 року в м.Мукачево Закарпатської області був випущений фотоальбом “Карпатські бджоли в Євразійському  просторі”. В нього увійшли племінні бджолорозплідники і кращі пасіки, що продукують бджіл карпатської породи. У фотоальбомі є сторінка, присвячена нашому бджолорозпліднику “Карпатська бджола”. Нижче подані фотографії, які увійшли або пропонувалися до цього фотоальбому.

Пасіка племінного бджолорозплідника поблизу м.Калуш

Марія та Микола Боднар біля нуклеусів

3-х місні мікронуклеуси

Обліт бджолиних маток в мікронуклеусах

Марія Боднар на пасіці біля сімей виховательок

8-місні нуклеуси з прилетковими тонелями

Мічення бджолиних маток

Типова бджолина матка з бджолорозплідника

Пасіка з висоти пташиного польоту

Делегація з Апімондії-2013 побувала на пасіці “Карпатської бджоли”, пише газета “Вікна”

Бджоли і люди. Розумні і працьовиті

2013.10.10
Юлія Баліцька, журналіст

посилання на статтю у газеті “Вікна”:

http://vikna.if.ua/news/category/community/2013/10/10/14785/view

Делегати цьогорічного світового конгресу бджолярів — на Калущині. Фото Юлії Баліцької


Бджільництво — ціла наука і щоденна праця від березня до вересня. Із жовтня у бджолярів розпочинається сезонний відпочинок, а, відтак, кожен хоче поділитися своїм досвідом і збагатитися досвідом сусідів. У цьому бджолярам стає у нагоді конгрес бджолярів світу, який відбувається раз на два роки. Цього року вперше в історії України він відбувся у Києві. А учасники із трьох країн виявили бажання відвідати пасіку «Карпатська бджола» Миколи і Марії Боднар, що в Угринові на Калущині.

День життя людей і бджіл — у «Вікнах».

— Ієрархія бджіл — це модель ідеального суспільства, яке ми, мабуть, ніколи не зможемо побудувати, — каже пасічник Микола Боднар. — Ним захоплювалися ще давньогрецькі філософи. Бджолиний світ надзвичайно організований, і діє, наче невеличка автономна держава. Якби люди зуміли так організувати своє життя у сім”ї, то давно б наступило Царство Боже на землі.


Господиня вулика — єдина бджоломатка. За її  командою окрема група бджіл виконує певну ділянку роботи: одні — вигодовують молодше покоління, інші — забезпечують сім’ю нектаром, пилком, водою, переробляють нектар у мед і запечатують його про запас на зиму, вентилюють або гріють повітря у гнізді до 35 градусів, готують комірки для відкладання яєць, підтримують чистоту у вулику та  охороняють гніздо.

 

Особливу роль відіграє «королівська свита». Так називають бджіл, котрі персонально обслуговують бджоломатку. Вони її доглядають, годують, очищають, охороняють, забезпечують роботою цілодобово. Вона цього вартує, бо за одну добу засіває 1500-1800 яєць, з яких через 21 день вийдуть молоді бджоли, а через 24 дні — молоді трутні.

На бджолину сім’ю можна подивитися і зовсім з іншого боку — більш жартівливого, але, проте, не позбавленого злободення.

— На 15 тис. бджіл може бути 250 трутнів, які нічого не роблять. Основне завдання трутнів — продовження бджолиного роду. Живуть вони у вулику до того часу, доки потрібні для запліднення маток, а на зиму бджоли їх із вулика виганяють, і вони — гинуть.  Трутень живе недовго, але яскраво, — просто і доступно вводить у курс справи син Миколи і Марії Боднарів Юрій.


Іноді навіть трапляється, що мед із однієї сім’ї крадуть бджоли із інших.

— Таких бджіл пасічники називають злодійками. Вони проникають до іншої сім’ї, дивляться, чи виставлена там «охорона» (а бджоли захищаються саме таким чином) буває  навіть, що — приводять інших бджіл, починають боротися. Проте, таке трапляється рідко. Якщо пильнувати за пасікою, такого не має трапитися, — до розмови приєднується заслужений пасічник України Дмитро Лошак.


Пасічники мають щоденну роботу біля вуликів із квітня до жовтня. Ця праця займає, практично, увесь день. Для роботи із бджолами є і спеціальне обладнання — брилі із сітками, які захищають від укусів. Одягаються пасічники переважно в легкий одяг світлого кольору. Радять використовувати бавовняний чи лляний. Бджоли недолюблюють сірий, чорний кольори, не надто люблять одяг із вовни.


Хоча кожен пасічник знає: без вжалень — не обійтися, за день роботи на пасіці — це звична справа. Можна захищатися й обкурюючи бджіл. Для цього спалюють вербу. Колись вважали, що дим бджоли сприймають як сигнал пожежі. Так бджоли стишуються. Дехто із пасічників стверджує, що це може спричинити втрату меду. Проте, останнім часом наука це спростовує, тож, бджіл усе ще «підкурюють».


Хоча, варто пам’ятати, що бджоли можуть бути агресивними перед дощем. Також не люблять нетверезих людей.

— Я спочатку, коли приходила сюди, накривала курткою голову. А тепер — знайшла підхід до бджіл. Не купую шампунів із квітковим ароматом і не користуюся парфумами, — жартує сусідка Галина.
КАРПАТСЬКА СІРА

Племінна пасіка „Карпатська бджола”  розташована у мальовничій місцевості села Середній Угринів. Чудове поєднання лісу і полів дає прекрасні умови для вирощування бджіл та отримання меду. Вулики, у яких проживає близько 2 сотень бджолиних сімей, розташовані у прекрасному місці. Довкола — вишневі та яблуневі сади, а, значить, із їхнього цвіту і мед — цілющий.


У свідомості більшості із людей пасіка призначена для того, щоб отримувати мед, а специфіка племінної полягає у тому, що вона, крім збору меду, спеціалізується на вирощуванні бджіл та племінних бджоломаток карпатської породи. У своїй роботі з бджолами сім’я Боднарів  використовує методику штучного виведення бджолиних маток методом перенесення 6-12-годинних личинок у воскові мисочки, описану Фрідріхом Рутнером.

Саме розведення бджолиних маток і найбільше цікавило делегатів цьогорічного конгресу Апімондії. Апімондія — міжнародна організація, яка об’єднує федерації бджолярів різних країн. Раз на два роки відбувається конгрес Апімондії, де бджолярі з усього світу мають можливість поспілкуватися і навіть  відвідати пасіки. Чотири роки тому учасником конгресу Апімондії у Франції був і Микола Боднар. Цього року Україна приймала конгрес, а до калуського пасічника завітали делегати із Бельгії, Великобританії та США. Найстаршому делегатові із Великобританії — 85 років. Проте, він ще тримає 8 бджолиних сімей і готовий подорожувати світом, щоб більше дізнатися про улюблену справу.


Гості кучкуються біля невеличких вуликів на підніжках. Це — нуклеоси — вулики для розведення маток. Частина з них — уже у стодолі — запакована на зиму. Нуклеус може вміщувати 4-8 бджолиних маток. На пасіці Боднарів є навіть нуклеуси, які кріпляться на паркані.


— Є, фактично, єдина методика розведення маток, тобто, основа основ. Щоправда, ми також намагаємося максимально пристосувати життєдіяльність пасіки для наших умов. Наразі ми зосереджуємося на породі карпатської бджоли. Вона — вигідна, практично, в усіх аспектах. Зокрема, вона морозостійка, медоносна, миролюбива і спокійна. Характерно, що ця бджола — не руда, бджоломатка чорного кольору, а бджоли темно- сірого. Господар показує гостям  рамки із бджолами.  На одній рамці — 2,5 тис. бджіл, а сім’я може мати від 8-ми до 24-х рамок. Зимують в основному сім’ї на 6-10 рамках.


Ось так виглядає бджолиний вулик всередині

— За бджолопакетами (спеціально пристосований контейнер для транспортування бджолиної сім’ї. — Авт.) приїжджають, а ось бджолиних маток можна надсилати навіть поштою. Для цього у нас є спеціальні пластмасові пересилочно-підсадочні клітки, які забезпечують бджолам можливість дихати і харчуватися за рахунок канді  (суміш цукру і меду. — Авт.). Пошта приймає такі пакунки, і — ми без проблем пересилаємо бджіл усією країною. Колись возили бджіл по всьому колишньому радянському Союзі ванта- жівками. Постачали бджіл навіть у Сибір. А кілька років тому велику кількість бджолопакетів із цієї племінної пасіки закупив  для своєї особистої пасіки, що розміщена у Безрадичах, екс-президент Віктор Ющенко, — каже господиня пасіки Марія Боднар.


Іноземні гості із задоволенням оглядають не тільки пасіку, але і довколишнє господарство. Дивує довга палиця із надрізаною пластиковою пляшкою нагорі. Ще більше дивує, коли таким пристроєм зривають яблука на найближчій яблуньці.


— А ми — залазимо нагору… — дивується одна із делегаток із Бельгії.
До речі, Україна входить до п’ятірки держав із найбільш розвиненим бджільництвом. У нас навіть є цілий галузевий інститут.


Зрештою, саме бджільництво колись розвивалося за «загарбницькою» схемою: щоб здобути мед, людина руйнувала бджолине дупло. А українець Петро Прокопович — засновник неруйнівного бджільництва. Саме він у ХІХ столітті винайшов конструкцію вулика із застосуванням рамок. У рамки вкладаються вощини, де, власне, і селяться бджоли. Ці рамки можна витягати, змінювати вощини, викачавши із них мед. Для того, щоб викачати мед, рамки просто розміщують у спеціальну центрифугу і розкручують. Мед — стікає. Разом із тим, бджоли виробляють і віск. Тому колись бджіл тримали, наприклад, при монастирях¬ для воску. Нині потреби  воску — невеликі. Він сприймається вже як додатковий продукт бджільництва. А ось мед — цінна річ.


НАУКА МЕДІВ

— Цього року перший мед качали 15 травня. Усе залежить від того, коли почнуть відцвітати сади. Мед відкачується по мірі його накопичення у вуликах. У нашому кліматі накопичують садові і липові меди. А ось на сході України є монофлорні меди. Тобто, меди, зібрані на плантації однієї культури. Наприклад, гречки чи ріпаку. Щоправда, ці меди мають нижчу цінність, ніж поліфлорні меди — із полів, де ростуть різні рослини. Раз на кілька років ми вибираємо хвойний мед. Сама хвоя не медоносить. Вона виділяє нектар —  падь. Тому такий мед називається падевим. Ось саме цей падевий мед збирають у поясі карпатських лісів Івано-Франківської та Львівської областей. У інших зонах він зустрічається вкрай рідко. Більше меду є на Сході та Півдні України. Там — великі, просторі поля і родючі грунти. А це — основна передумова для медоносної бази. Наприклад, якщо у нашому кліматі 10 кілограмів меду із одного вулика — це мрія, то  там 70 кілограмів — реальність. Карпатського меду — мало, але він — цінний.

 

Наразі в Україні стрімко розвивається медоваріння. Тернівкою із медом та настоянкою на прополісі гостей частують близький друг сім’ї  Боднарів Дмитро Лошак із дружиною. Вони теж працюють на своїй приватній пасіці пліч-о-пліч понад 25 років. Пасічники кажуть: такі напої набирають смаку аж за рік. Гості — просто захоплені.

— Шкода, що у нас заборонено виготовляти спиртні настоянки, — кажуть гості. — Навіть — для власних потреб.
Хоча, на гостинному столі були і зовсім безалкогольні медові страви. Навіть ¬пампушки із хвойним медом, чи квітковий мед із лимоном. У родині пасічників переконують, що із бджолиними продуктами: лісовим і липовим медами, з прополісним маслом та настоянкою прополісу на спирту, відступає кашель і ангіна.
— Крім того, меди багаті на ферменти — ензими. І — на моноцукри: фруктозу і глюкозу. Вони, практично, ідентичні тим, які є у людському організмі. Тому, перетравлюючи ці речовини, організм, фактично, не витрачає енергії. Тому мед корисно вживати ослабленим людям, після операцій, травм тощо, — розповідає пан Микола. — Хоча, саме моноцукри спричиняються до того, що мед — кристалізується. Різний мед має різний період кристалізації, у середньому — від 2-х тижнів до місяця. Виняток — акацієвий мед. Він може зберігати рідку консистенцію 2-3 роки — через низький вміст глюкози. Саме кількість цієї речовини визначає швидкість кристалізації меду.


Гості поїхали, пообіцявши взяти на озброєння одну-дві ідеї із української пасіки і подякувавши за українську гостинність. Господарі помалу звикають до зимового темпу життя, готують вулики до зими — нарешті, можна дозволити собі  відпочити від щоденної праці без вихідних і святкових днів на протязі всього сезону. Бджоли взимку гріються, скупчившись, і, наче накриваючи одна одну крильцями. На зимовий період вулики утеплюють збоку пінопластом, загорнутим у спеціальну фольгу, а зверху — матрацами. Хоча, карпатська бджола пристосована до низьких температур. Навесні знову розквітнуть сади, і розпочнеться сезон роботи — і для бджіл, і для людей.

Привіт світ!

Ітнернет сторінка племінного бджолорозплідника “Карпатська бджола” розпочала своє існування.

Сталося це дня 15-го, місяця лютого, року 2013 від Різдва Христового